BOOM plus TV: Пане Андрію, Ви – ужгородець усім серцем, хоча народилися не тут. Розкажіть, будь ласка, звідки Ви родом, хто Ваші батьки і який вплив вони мали на те, ким Ви стали.

Андрій Півень: Я живу в Ужгороді вже багато років і є ужгородцем до глибини душі. Ужгород – це чудове місто зі своєю атмосферою, воно нікого не залишає байдужим. А родом я з Черкащини. Мої дитинство та юність минули у містечку Драбове-Барятинське.

Мої батьки були простими людьми: мама – вчителькою біології, тато – водієм. Вони виховували мене у цілковитій любові і прищепили ті принципи, якими я керуюся все життя: бути чесним, справедливим, віддано працювати і щиро допомагати. Батьків немає вже багато років. Але є гарні спогади. І без сумніву, у тому, ким я є сьогодні, їхня величезна заслуга.

BOOM: Ваші наполегливість, цілеспрямованість родом з дитинства?

А. П.: Людські якості так чи інакше родом з дитинства. Життя, звісно, корегує людину. Але те, що закладено батьками, назавжди залишається з нами. Дитиною я був дуже дисциплінованим, у міру впертим і наполегливим. Ці якості дуже допомагають мені у житті.

BOOM: Знаємо, що професійну кар’єру ви розпочинали як військовий. Ви працювали у Державній прикордонній службі. Що це було – дитяча мрія?

А. П.: Справді, про військову службу я мріяв з дитинства. Для мене «військовий» було втіленням найкращих чоловічих рис. Тому 1992-го я вступив до Київського військового ліцею, далі був Інститут сухопутних військ України у Києві, пізніше – Академія прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького. Отримавши звання лейтенанта та кваліфікацію бакалавра інженерної механіки, почав працювати у відділенні прикордонного контролю. І, звісно, продовжував вчитися.

BOOM: То військовий фах не єдиний, який Ви здобули?

А. П.: Моє життя – це постійне навчання. Я маю також вищу юридичну освіту, яку здобував у ЛНУ ім. Івана Франка та Київському національному університеті внутрішніх справ.

2013 року захистив дисертацію в Національній академії внутрішніх справ МВС і здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. А ще до того був захист дисертації в Інституті українознавства ім. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України за спеціальністю історія України. Тож я також і кандидат історичних наук.

BOOM: Вас на Закарпаття привела прикордонна служба. Чи не важко було людині з Центральної України вливатися в нове середовище? Адже Закарпаття –своєрідний регіон. Тут свої культурні особливості, мовні, зрештою, менталітет людей теж різниться.

А. П.: Не скажу, що було важко «вливатися». Так, є певні відмінності у людей з того чи іншого регіону України. Але люди всюди є люди. Я ніколи нікого не сприймаю через призму культурних особливостей чи менталітету. Бачу передусім людей, намагаюся ставитися до кожного з розумінням і повагою. Тому жодних проблем не виникає.

“Мені дуже пощастило: в мене велика сім’я – маю трьох чудових дітей: двох доньок і сина” .

BOOM: Ви можете сказати, що сьогодні цілком почуваєтеся тут «своїм»?

А. П.: Цілком. Тут мій дім, моя сім’я, моя улюблена справа. Мені часто доводиться бувати за межами Закарпаття, за кордоном у робочих справах. Але завжди тягне додому – в Ужгород. Це гарне місто, багатокультурне та різнонаціональне, зі своєю особливою атмосферою. Природа краю фантастична. І головне – люди! Закарпатці – відкритий, щирий народ. Мені дуже пощастило, що доля привела мене сюди.

BOOM: А як так склалося, що після Державної прикордонної служби Ви подалися в бізнес? Це ж зовсім протилежні сфери.

А. П.: На перший погляд може здатися, що це кардинально різні сфери. Але у військової справи та бізнесу є чимало спільного. Я маю на увазі людські якості. І в одному, і в іншому випадку без наполегливості, дисципліни не обійтися. Тому військовий гарт мені дуже допомагає правильно підходити до ведення своєї справи сьогодні.

Бути успішним бізнесменом в Україні, як і будь-де, – це багато і наполегливо працювати

BOOM: Андрію Васильовичу, що таке бути успішним бізнесменом в Україні? Адже не секрет, що наша країна далеко не найсприятливіша для підприємництва.

А. П.: Бути успішним бізнесменом в Україні, як і будь-де, – це багато і наполегливо працювати, але головне – не зраджувати своїй совісті і не здаватися. Зрештою, як і в будь-якій іншій сфері. Бізнес – це наче ще одна дитина. Постійно потребує уваги. Хочеш, аби дитина зростала, розвивалася, мусиш бути присутнім у її житті. Так само і з власною справою.

У бізнесі важливий безперервний розвиток. Власне тому ми намагаємось бути в курсі останніх європейських та світових тенденцій віконного бізнесу і впроваджувати це на нашому підприємстві. Я часто буваю за кордоном і навіть під час неробочих поїздок завжди спостерігаю, вивчаю споруди, простори, дивлюся, а як у них, шукаю цікаві ідеї, рішення і везу їх до нас.

BOOM: Ви працюєте серед людей і для людей. Як вдається задовольнити потреби такого різного споживача? Що є найважливішим у взаємодії з людьми?

А. П.: Для мене найважливішим у роботі є сама людина. Без споживача, без людей, які працюють на нашому виробництві, не було б «Нобілексу. Тому питання якості і безпеки для мене надважливі. А ще прості людські цінності: повага, вдячність, справедливість. Правило «як ти до людей, так і вони у відповідь» працює беззаперечно.

BOOM: Вашу сім’ю можна часто бачити на фото у соцмережах. Розкажіть про свій тил. І чи відрізняється генеральний директор «Nobilex» Андрій Півень від батька і чоловіка Андрія Півня?

А. П.: Мені дуже пощастило: в мене велика сім’я – маю трьох чудових дітей: двох доньок і сина. Дружина Віра – моя опора, підтримка і найкращий друг. Не можу сказати, що я як керівник і як батько чоловік кардинально відрізняюся. Не вмію «одягати маски» чи перевтілюватися. Просто намагаюся бути щирим. Тим паче, у моєї дружини теж яскраво виражені лідерські якості (сміється). Ба більше, саме вона розпочинала наш сімейний бізнес, а вже після народження сина я перейняв управлінські обов’язки. Тому в нас вдома – два гендиректори (сміється).

BOOM: У Вашому випадку спільна справа зближує чи, навпаки, додає приводів для конфліктів? Вдається розділяти робочі і подружні стосунки?

А. П.: Моя дружина не тільки мій партнер у бізнесі. Власне, їй і належить ідея створення обох компаній –«Нобілекс» і готельно-ресторанного комплексу «Чарда». Мені дуже пощастило, бо Віра має якийсь особливий підхід до людей, у тому числі й до мене. Тому конфлікти, а вони трапляються у кожній подружній парі, нам вдається оминати чи гасити, не дозволяючи їм розгорітися.

BOOM: Благодійність є неодмінною частиною Вашого життя. Чому для Вас це так важливо?

А. П.: Для мене це справді дуже важливо. Якщо я можу зробити свій вклад у покращення якості життя людей, докластися до важливих ініціатив, зокрема в освітній, медичній, екологічній  сфері, у питаннях розвитку молодіжного простору, то роблю це залюбки. І робитиму, доки матиму таку можливість. Повірте, навзаєм я отримую таку колосальну віддачу, такі позитивні емоції, що воно того варте!

BOOM: У політику не плануєте йти?

А. П.: Ніколи не кажи ніколи. Коли я проходив службу у Державній прикордонній службі, то не думав, що через кілька років моє життя розвернеться на 180 градусів і приведе мене у бізнес чи у соціальну роботу. Але людина планує, а Господь керує. Можливо, колись відчую, що політика – це те місце, де я зможу зробити значно більше корисного для свого краю і своєї Батьківщини. Ось тоді я обдумаю це. Причому дуже добре обдумаю.

BOOM: Яким бачите Закарпаття і Україну загалом через, скажімо, 10 років?

А. П.: Темпи, з якими наша країна розвивається, не такі швидкі, як би цього хотілося. Я добре розумію, що дива не станеться і через 10 років ми не прокинемося у одній з найуспішніших країн Європи. Але те, що якість життя покращиться, думаю, поза сумнівом. Бо українці цього щиро хочуть. Але головне, що є чимало людей, які готові для цього робити реальні справи. Наприклад, наша молодь. Я маю можливість співпрацювати, спілкуватися зі студентами в межах проектів соціального напрямку компанії «Нобілекс». І хочу вас запевнити: вони завзяті, амбітні, вперті у своїх цілях. Вони знають чого хочуть, багато з них  готові залишатися в Україні, на Закарпатті, працювати тут, розвивати свою землю, зрештою, контролювати владні структури і не дозволити звернути зі шляху розвитку. Тому, думаю, позитивні зміни неминучі, іншого шляху немає.

BOOM: Що, на Вашу думку, для цього потрібно зробити?

А. П.: Кожен з нас може докластися до того, аби пришвидшити час розквіту нашої держави загалом і кожного з її регіонів зокрема. Просто треба добре виконувати свою роботу, не йти на компроміси з власною совістю, жити так, ніби саме від тебе залежить майбутнє цієї країни, бути активним громадянином.

BOOM: Андрію, можете сказати, що Ви щаслива людина?

А. П.: Я цілком щаслива людина! У мене чудова сім’я, мої діти здорові, я маю друзів. Зрештою, я здоровий! Маю можливість працювати не тільки задля власного добробуту, а й приносити користь суспільству, краю, в якому я живу, людям. Я живу в мирі зі своєю совістю. Це щастя! Справді, більшого не треба.